Садиба на вулиці Саксаганського, 57
| Садиба на вулиці Саксаганського, 57 | |
|---|---|
| |
50°26′10″ пн. ш. 30°30′28″ сх. д. / 50.436111111111° пн. ш. 30.507777777778° сх. д. | |
| Тип | будівля |
| Статус спадщини | щойно виявлений об'єкт культурної спадщиниd |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ |
| Архітектурний стиль | історизм і цегляний стиль |
| Архітектор | Шехонін Микола Олексійович (ймовірно) |
| Будівництво | 1905 |
| Адреса | вул. Саксаганського, 57 |
  Садиба на вулиці Саксаганського, 57 (Київ) | |
 | |
 Садиба на вулиці Саксаганського, 57 у Вікісховищі | |
Садиба на вулиці Саксаганського, 57 — комплекс житлових будинків у Голосіївському районі Києва, на вулиці Саксаганського. Складається з двох будинків — головного будинку № 57 і флігеля № 57-б, зведених близько 1905 року[1] як прибуткові[2]. Садиба має статус щойно виявленої пам'ятки архітектури[3].
Ділянка, де розташована садиба, на початку XX століття належала підряднику Якову Файбишенку[1], на замовлення якого у 1905 році на ділянці спорудили прибутковий будинок із флігелем. За твердженням архітектурознавця Володимира Тимофієнка, автором проєкту був архітектор Микола Шехонін[4], втім, якщо будинок № 57 зведений близько 1905 року, то Шехонін не може бути його творцем, адже він лише 1907 року закінчив навчання в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і лише 1908 року переїхав до Києва[5][6].
Наприкінці 1990-х років будинки відремонтували[1].
Садиба складається із головного будинку, розміщеного на червоній лінії забудови вулиці, та флігеля, розташованого у глибині ділянки, перпендикулярно до головного будинку[1].
Головний будинок — чотириповерховий із підвалами, цегляний, фарбований, П-подібний у плані, односекційний, на першому поверсі розміщені торговельні приміщення, на верхніх поверхах — квартири, головний вхід до житлової частини розміщений на правому фланзі. Перекриття пласкі, дах вальмовий, вкритий бляхою. Чоловий фасад декорований у стилі модернізованого історизму[7], симетричний, двохосьовий[8][1]. Бічні осі розміщені на флангах фасаду і підкреслені розкріповками, що завершуються складними за формою аттиками з арковими слуховими вікнами та трикутними завершеннями. Додатковий акцент створюють у розкріповках вікна-біфорії на третьому поверсі, увінчані великим рустованим напівциркульним архівольтом, який базується на криволінійних за абрисом модерністичних лопатках на рівні другого—третього поверхів[1]. У пряслі третього поверху вікна прикрашені напівциркульними рустованими перемичками, у міжвіконних просторах гранчасті навісні стовпчики, що разом створює враження аркатурного пояса. Інші вікна прямокутні, прикрашені клинчастими замковими каменями, у розкріповках на другому поверсі — ширші за розмірами, на четвертому — по парі вузьких здвоєних вікон. Перший поверх візуально відокремлений від другого зубчастим карнизом, стіни другого поверху рустовані, завершується фасад багатопрофільним карнизом і фризом. Фланги прясла з другого по четвертий поверхи виділені рядами балконів із простими кованими решітками. Особливістю будинку є використання у декорі полив'яних керамічних вставок[2] з кольоровим орнаментом у стилі декоративного мистецтва доби Київської Русі — між першим і другим поверхами, над вікнами третього поверху, у фризі[9].
Дворовий фасад має спрощений декор: бічні осі підкреслені ризалітами із рустованим наріжжям, вікна прямокутні, карниз і міжповерхові гурти прикрашені зубцями[9].
Флігель (№ 57-б) — чотириповерховий із надбудованим у роки незалежності п'ятим, мансардним поверхом, цегляний, фарбований, прямокутний у плані, односекційний, головний вхід розміщений на центральній осі фасаду. Перекриття пласкі, дах вальмовий, вкритий шифером. Чоловий фасад, що виходить у бік сусідньої садиби № 55, — симетричний, одноосьовий, декорований у цегляному стилі з елементами історизму. Центральна вісь виділена рустованими лопатками та акцентована видовженим арковим вікном сходової клітки між третім і четвертим поверхами. Вікна прямокутні, на другому поверсі обрамлені рустованими наличниками з трьома замковими каменями, на третьому — пласкими наличниками, на четвертому — заглиблені в ніші. Наріжжя рустовані, міжповерхові гурти та вінцевий карниз прикрашені дентикулами та поребриками. Обабіч центральної осі — два вертикальні ряди балконів. Оздоблення бічного фасаду подібне до чолового[9].
-
Вікно у розкріповці головного будинку -
Флігель № 57-б
.jpg)
- ↑ а б в г д е Звід, 2004, с. 1130.
- ↑ а б Малаков, 2009, с. 341.
- ↑ Наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 25.09.2006 № 53
- ↑ Тимофієнко, 1999.
- ↑ Малаков, 2017, с. 10.
- ↑ Малаков, 2017, с. 15.
- ↑ Гирич, 2018, с. 364.
- ↑ Забудова Києва, 2012, с. 405.
- ↑ а б в Звід, 2004, с. 1131.
- Малаков Д. В. Архітектор Шехонін. Три епохи. — К. : Видавничий дім «Кий», 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7177-09-7.
- Забудова Києва доби класичного капіталізму або як і коли місто стало європейським / за заг. ред. М. Б. Кальницького, Н. М. Кондель-Пермінової. — К. : ВАРТО, 2012. — 560 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2321-21-0.
- Кальницький М. Б., Трегубова Т. О. Садиба, бл. 1905 // Київ: Кн. 1, ч. 2: М—С Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 585—1216. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2.
- Тимофієнко В. І. Шабаловський—Шімбрез // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 475 с. — ISBN 966-7452-16-6.
- Гирич І. Б. Київ: люди і будинки. — 2-ге. — К. : Либідь, 2018. — 432 с. — ISBN 978-966-06-0704-0.
- Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. — К. : "Кий", 2009. — 5000 прим. — ISBN 978-966-8825-53-8.
_20190924.jpg)
